Тканини з хімволокна часто використовують у спортивному одязі завдяки високій еластичності та зносостійкості. Однак вони погано вбирають вологу, що робить їх схильними до потовиділення та герметичності. Вони також легко забруднюються під час носіння і важко чистяться. Щоб тканини з хімічних волокон відповідали вимогам до тканин для спортивного одягу, їх необхідно модифікувати гідрофільно.
Гідрофільність означає здатність волокна поглинати вологу. Щоб покращити комфорт тканини в умовах змішаного тепла, відносна вологість між тканиною та шкірою має бути відносно низькою. Для цього волокнистий матеріал повинен поглинати велику кількість водяної пари та швидко її поглинати. Це особливо вірно в умовах сильного потовиділення, де висока вологість і водопоглинання є вирішальними. Це дозволяє волокну швидко відводити піт у зовнішній світ, мінімізуючи відчуття задухи. Існують різні технології гідрофільної модифікації тканин з хімічних волокон, але основні методи можна розділити на три категорії: модифікація структури волокна/тканини, обробка не-силіконовими гідрофільними добавками та обробка силіконовими гідрофільними фінішними агентами.
Один. Модифікація структури волокна/тканини
Що стосується волокон, ми в основному використовуємо диференційовані волокна, щоб тканини з хімічних волокон мали певні гідрофільні властивості. Наприклад, ми використовуємо нитки хімічного волокна з трикутним, поперечно-формою, прямим і хвилястим поперечним-перерізом як серцевину для виготовлення гідрофільних тканин із хімічного волокна.
З точки зору структури тканини, різні структури або пряжа з різними властивостями в основному налаштовані з обох сторін тканини для формування градієнта змочуваності та диференціального капілярного ефекту з обох сторін тканини з хімічних волокон.
Два. Оздоблення без-силіконової гідрофільної добавки
Поглиначі вологи покращують поглинання вологи та властивості швидкого-сихання завдяки фізичній адсорбції або хімічному щепленню гідрофільних груп (таких як поліефірні та карбоксильні групи). Деякі продукти містять спеціальні наповнювачі. Вони підходять для застосувань, де слід уникати залишків силікону або потрібні особливі функції.
три. Силіконовий гідрофільний фінішний агент
Силіконові гідрофільні фінішні агенти, модифікуючи структуру силікону (наприклад, поліефірні блоки), утворюють гідрофільну плівку на поверхні тканини, поєднуючи вологопоглинання, антистатичні властивості та можливість прання.
Раніше аміносиліконові емульсії були основними засобами для обробки текстилю, які зазвичай використовувалися на ринку. Вони були схильні до деемульгування та пожовтіння, в результаті чого тканини були гідрофобними та не-вбираючими, що значно погіршувало комфорт тканини.
Крім того, продукт вимагає емульгування емульгатором перед використанням, що збільшує витрати на виробництво. В останні роки переважно використовуються модифіковані силіконові рідини, такі як амінополіефіри, гідрофільні силікони та епоксидні/поліефірні силікони.
Силіконові рідини пропонують відмінну стійкість до високих і низьких температур, низьку поверхневу енергію та фізіологічну інертність. Тканини, оброблені силіконами, є водовідштовхувальними, гладкими та м’якими. Однак силіконові засоби для оздоблення тканини мають такі недоліки, як низька адгезія до тканини, низька механічна міцність, погана можливість прання та відносно висока ціна.
Ідеальна структура гідрофільного пом’якшувача зазвичай складається з двох частин. Перша — це гідрофільна частина, яка, як правило, має бути стійкою до прання, мати -тривалий гідрофільний ефект, дозволяти воді швидко дифундувати по поверхні тканини та бути хімічно стабільною. Приклади включають поліефірні сполуки або іонні поверхнево-активні речовини. Друга – фіксуюча частина, яка зазвичай потрібна для утворення м’якої плівки.
Монофункціональні модифіковані силіконові олії часто не дають найкращого ефекту обробки. Наприклад, хоча тканини, оброблені аміно-модифікованими силіконовими оліями, забезпечують чудову м’якість і гладкість, вони також страждають від низької білизни, жовтизни та поганої гігроскопічності. З іншого боку, тканини, оброблені поліефір-модифікованими силіконовими маслами, демонструють чудові водопоглинаючі та антистатичні властивості, долаючи недоліки статичної електрики, поглинання пилу та збереження тепла під час носіння. Однак ці олії страждають від поганої м'якості та гладкості. Тому для досягнення комплексного фінішного ефекту різні монофункціональні модифіковані силіконові масла часто змішують разом. Однак ці суміші часто страждають від нестабільної якості та труднощів із збереженням тривалого-фінішного ефекту. Отже, розробка біфункціональних модифікованих силіконових масел стала актуальною точкою досліджень.
